Кафедральний костел Святих Апостолів Петра і Павла та єзуїтський колегіум – пам’ятки архітектури національного значення, які знаходяться в історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк» на вулиці Кафедральній у Луцьку. Костел і колегіум належали ордену єзуїтів і були збудовані для його потреб. Сьогодні колегіум використовується як навчальний заклад, а костел є кафедральним собором Луцької дієцезії Римо-Католицької церкви.
Орден єзуїтів з’явився в Луцьку на початку XVII століття. У 1604 році єпископ Марцін Шишковський виступив ініціатором та фундатором заснування єзуїтського колегіуму. Цього ж року відкрили місійний дім, де почали діяти безкоштовні публічні школи. У 1607 році були виділені маєтності для майбутнього колегіуму, а вже у 1608 місійна школа була реорганізована в колегіум. Згодом у 1609 р. король Сигізмунд ІІІ надав привілей на закуп плацу для костелу і нового великого колегіуму, а ще через рік єпископ Павел Волуцький виділив значну суму коштів для будівництва. Паралельно з цим архітектором М.Гінтцом був розроблений проект будівництва, який пізніше, імовірно, доповнив і дещо переробив архітектор Джакомо Бріано. Саме за його участю 16 липня 1616 р. відбулося закладання наріжного каменю підмурків костелу. Єпископ Павел Волуцький освятив фундаменти майбутнього костелу.
Проект Бенедикта Моллі
Костел єзуїтів почали будувати на місці В’їзної вежі Окольного замку так, щоб він замінив собою ділянку стіни замку, а головний фасад костелу опинився біля в’їзних воріт. Після закладання першого каменю упродовж двох років 1616-1617 нагляд за будівництвом здійснював Джакомо Бріано. Те саме було і в 1619—1620 роках. У 1627 р. будівництво велося вже під наглядом архітектора Мацея Мая (Маїка). Склепіння костелу заклали у 1630 р. і через 7 років нарешті завершили купол. Посвята на честь Святих Петра і Павла відбулася у 1639 році. Планування костелу було хрестово-купольним на основі вписаного у квадрат грецького хреста. Цим самим костел був яскравим прикладом архітектури ренесансу.
Проектуванням колегіуму займався інший архітектор — Бенедикт Моллі. У 1640 році в колегіумі, який ще не мав того великого приміщення, яке для нього планувалося, вже працювало 30 єзуїтів. У 1646 р. проект був завершений. Але з певних причин у той час колегіум не був збудований. Його звели за іншим проектом, який частково включав у себе попередній.
Окрім духівництва, покровителями луцького конвенту єзуїтів була волинська шляхта та магнати. Крім того, до цієї справи долучалися й прості міщани. Загалом у період із 1610 р. до 1657 р. ними було виділено близько 40 000 злотих, два плаци в Окольному замку, маєтки та інші землі. Також були й іншого роду пожертви. Так, у 1641 році було пожертвувано 2000 злотих на заупокійні служби старості Єроніму Харлинському та його батькові каштелянові брацлавському Яну Харлинському.
Балтазар Тишка, канонік луцький
Канонік луцький Балтазар Тишка, який займався у місті благодійницькою діяльністю, посприяв створенню при костелі єзуїтів братства милосердя. У 1640 році він записав для братства маєтки Довга Воля, Половле та Витягів. Із прибутків на користь діяльності братства мала йти 1000 злотих щороку. Крім того, Балтазар Тишка придбав у Яна Харленського щорічний чинш у розмірі 250 злотих на суму 3300 злотих, які були забезпечені деякими маєтками міста і замком Новий Острів. Також братству надавалися інші маєтки та грошові суми. Зокрема, від пана Олександра Красинського єзуїтам були передані села Рикані і Тополя. Діяльність братства була благочинною і зосереджувалася навколо догляду за хворими та бідними у шпиталях.
Колегіум і Студії граматичні й риторичні діяли у 1608-1611 роках під ректорством Обріціуса. Першим магістром був Станіслав Вуєк. Спочатку, поки велике приміщення для колегіуму тільки проектувалося, навчальний заклад містився у будинку біля дзвіниці. На початках у колегіумі навчалося 150 учнів, у пізніші часи їх кількість сягала більше 300 осіб. Навчання було безкоштовним, а викладання на високому рівні, тому до Луцька приїжджали вчитися зі Львова, Острога та Києва. До речі, першим ректором колегіуму єзуїтів у Львові, автором перекладу Біблії польською мовою (впродовж 350 років це був найкращий переклад Біблії) був Якуб Вуєк (1541 – 1597 рр.). Курс моральної теології для студентів ввели у 1615 році, філософію – з 1636 року. Викладали також фехтування, танці, мови. Також діяв театр, для чого була відведена окрема театральна зала у приміщенні колегіуму. Викладання філософії припинили у 1638 і поновили аж у 1688 році. Математику і фізику викладали у 1692-1695, а згодом відновили у 1753 р. У 1762 році навчання доповнили курсом етики та вищим курсом філософії.
Луцький єзуїтський колегіум був одним із найзаможніших на Волині. Тут зокрема вчився Казимир Флоріан Чарторийський, який згодом став примасом.
Перебудова після пожежі
У 1648 році внаслідок національно-визвольної боротьби під проводом Хмельницького Луцьк зазнав нападу козаків. Костели міста були розграбовані, майно понищене. Єзуїти були змушені покинути костел. Вернулися вони сюди у 1667 р. і дали нове життя комплексу. Відновилися школи, театр.
14 червня 1724 р. сталася величезна пожежа, яка дуже пошкодила костел і колегіум. Упродовж наступних років аж до 1730 р. велася докорінна відбудова за участю архітектора-єзуїта Павла Гіжицького. Після цього храм набув зовсім іншого вигляду. Щоб зберегти ослаблені пожежею стіни, її обладнали галереями і нартексом із музичними хорами; встановили дві зовнішні вежі. Костел набув класицистичного вигляду. Аналогічно відбудовувався костел єзуїтів у Любліні. Перебудований костел був зображений на іконі Святого Ігнатія середини XVIII століття, яка імовірно, писалася для тринітарського костелу Луцька.
Касація ордену
У 1773 р. Папа Климент XIV видав бреве, де зазначалося, що орден єзуїтів скасовується. Луцький костельний комплекс із колегіумом внаслідок цього передали Народній комісії освіти. У візитаційному звіті комісії, виконаному Адамом Якукевичем, подано опис костелу та колегіуму. Два крила колегіуму на той час мали по три поверхи, а третє — два. Між крилами знаходився мурований дистиляторій з вежею і годинником. На першому поверсі було 10 кімнат (2 з яких займала аптека), також кухня, трапезна, комора, пекарня, велика простора зала, 6 навчальних класів, 2 комори для дров, ораторій. На другому поверсі містилася театральна зала, бібліотека, 18 кімнат для проживання. На третьому — 13 кімнат. Також до приміщення належали пивоварня, флігель для підмайстрів, конюшні, амбар, брама. У 1780 р. комплекс будов знову зазнав пожежі. Частково постраждала бібліотека та навчальні прилади з фізики й математики. Протягом семи наступних років відбудова велася за участю трьох архітекторів: М.Соболевського, Ю.Умінського та Ф.Гродзицького.
Після касації ордену в 1773 році викладачі луцького єзуїтського колегіуму стали викладати в інших школах міста. А також у вищій школі академічного типу, яка була організована Народною комісією освіти частково у приміщеннях обгорілої кафедри Святої Трійці, а частково у колишньому колегіумі.
Людмила Салагацька, викладач історії Волинського коледжу НУХТ